Мене звуть Катя, мені 18 років. До 15 років я була звичайною дівчинкою, абсолютно здоровою дитиною, не могла навіть уявити собі, що колись потраплю в лікарню. Але доля розпорядилася інакше.
26 грудня 2013 року я знепритомніла і потрапила в реанімацію дитячої обласної лікарні Одеса. Лікарі просто не розуміли, що зі мною сталося, відправили на обстеження. Після обстеження у неврологічному відділенні проблем у цій галузі лікарі не знайшли, з'ясувалося, що у мене низький рівень цукру в крові. Порекомендували стежити за харчуванням. Після звернення до безлічі ендокринологів міста я отримувала лікування, яке мені не допомагало. Напади падіння рівня цукру відбувалися, а лікарі просто розводили руками. Причину гіпоглікемії встановити не вдавалося.
У серпні 2014 року я знову потрапила до реанімацію. Знову гіпоглікемічна кома. І знову безуспішне обстеження.
Пізніше нам порекомендували звернутися до дитячому ендокринологу
Поставили діагноз — МЕН-1 синдром, гіпоглікемічний синдром на тлі об'ємного процесу підшлункової залози (множинних інсуліном). Дуже рідкісний діагноз, особливий випадок.
Потрібно було оперативне втручання. У березні 2015 року зробили операцію на паращитовидної залози. Стан покращився, але ненадовго.
Операції на підшлунковій залозі в Україні успішно не роблять. Ми зверталися до центр гіперінсулінізму в Данії, нам сказали, що доки напади гіпоглікемії можна усунути їжею, операцію робити не треба. Але через два роки мій стан різко погіршився. Напади почастішали. Все частіше я почала втрачати свідомість і впадати в передкомовий стан, це дуже негативно позначається на головному мозку та центральної нервової системи.
Ми вирушили до Київ знову. Результати аналізів на інсулін перевищували норму в 10 (!) раз, а показники цукру варіювалися від 2,2 до 2,7 ммоль/л. Потрібна термінова операція з видалення інсуліном в Данії. Після неї лікарі обіцяють повне одужання.
Вартість операції 25 000 євро, непідйомна сума для моєї родини. За короткі терміни самостійно зібрати ці гроші просто не можемо. Тому я і прошу допомоги у всіх небайдужих людей. За вікном світить сонце, весна, а я з побоюванням виходжу з вдома одна, боячись чергового нападу. Наступної весни я навіть можу не побачити. Дуже сподіваюся на вашу допомогу.
Способи надання допомоги дивіться тут.
















