«Ми жили, раділи життю, підростали діти. Ось вони вже справжні помічники. Нашій Полінці 14 років. Вона дуже любить тварин, допомагає по господарству. У селі, адже, без господарства не прожити. Цуценят нашого собаки вигрівала і вигодовувала сама. З раннього дитинства була зірва-голова, нікого і нічого не боялася, захищала від кривдників старшого брата. Любила грати з хлопчиками в футбол. Одного разу, час гри, зазнала травми коліна. Стала накульгувати. Півроку лікували у Одеській обласній лікарні. Не могли поставити діагноз. І тут, як грім серед ясного неба, приголомшливий діагноз — остеосаркому стегна… Як ж страшно почути мамі такі слова! Куди бігти, яких святих просити про допомоги? Хто дасть надію? Хто скаже, що це помилка? Немає жодної помилки! Люди, цінуйте щохвилини життя! Будь-хто може почути ці слова, і тоді життя поділяється на ДО та ПІСЛЯ. Хто врятує мою дитину? Лікарі дають надію. Є шанс, що наша дівчинка житиме! Але лікування буде тривалим. Потрібна багаторазова хіміотерапія, складна операція з заміні колінного суглоба, повторні курси хіміотерапії, почергові операції на легенів та знову курси хіміотерапії. Потім тривала реабілітація. Ми зібрали все, що можна, але це крапля в море. Безмірно вдячні тим, хто допоможе нам у нашому горі!»

З повагою, мама та тато Поліночки — Коломієць Надія та Коломієць Михайло.

Способи надання допомоги дивіться тут.