У день, коли народився Тимур, 20 лютий 2003 випала надзвичайно велика кількість снігу для Сімферополя. Сонце світило дуже яскраво. Здавалося, що весь світ радів народженню нашого сина. Напевно, як всі батьки з народженням своїх дітей, ми будували плани та мріяли. Потім — перші батьківські турботи, безсонні ночі, перші зуби, перші слова. Життя наповнилося сенсом. Бачите, в що таке щастя.
Через рік ми переїхали до Одеси, Тимка пішов до дитячого садка. Перші друзі. Перші ранкові вистави. Вірші, присвячені мамі. Спорт: Тимур — каратист. Що б там не було його син робить, він робить, віддаючись усьому «своєму повністю». Перші спортивні табори, перші перемоги, досягнення, нові пояси. Потім — гімназія. Нова історія, нові друзі... Тимур справді любить навчатися, і він добре в цьому розбирається. Його син — є найкращим учнем у своєму класі.
Але разом зі школою прийшли хвороби: кожен вранці, дитина починала з почувалася погано, потім вона зібралася з силами і пішла до школи. Ми відразу ж забили тривогу. Півтора року не було жодного лікаря, до якого можна було б звернутися: жодного в Одесі, ані жодного в Києві. Але ніхто не міг поставити нам діагноз. Щотижня були нові аналізи, нові обстеження. І, звичайно, нові турботи. Ми вирішили піти. У Москву на консультацію з ендокринологом. Одну годину — і був поставлений попередній діагноз. Потім МРТ і остаточний діагноз був схожий на смертний вирок: герміногенна пухлина мозку. Злоякісна. Велика.
Стан дитини почав погіршуватися ще до очима. Потім клініка: хіміотерапія та всі її тяжкі наслідки. Стан Тимура погіршується і важчий. Після У нас були погані аналізи крові після кожного курсу. Нам потрібно багато часу, щоб одужати. Пухлина не реагує. Ми звернулися до німецької клініки, де обіцяють допомогти. Ми продовжуємо вірити і сподіваємося, що колись наш Тимур знову почне посміхатися і повернеться до школи. Але у це все важче й важче повірити. І тільки у Тимура є запитання: «Як справи?» Завжди відповіді: «Чудово!». Нам слід повчитися у його оптимізму та сили волі. Він справжній герой!
Новини про Тимура:
20 лютий 2011
Дитині було важко переносити всі хіміотерапевтичні процедури. Пухлина росла, і Тимурка втратив зір. Його батьки планували відвезти хлопчика до Німеччини на операцію. Вони чекали на рахунок, але у через його серйозний стан здоров'я (московські лікарі сказали, що дитина не переживе політ), у було прийнято рішення провести операцію в Москві, в Науково-дослідному інституті нейрохірургії імені М.Н. Бурденка.
16 лютому була проведена складна операція з видалення пухлини. Вона тривала 6 годин. Дитина у реанімації.
Дякуємо r/a
Beaumond за допомогу в розміщенні соціальної реклами.
Флаєри з інформацією про Тимур:
