Доброго дня!
Мене звати Наталія Ксенофонтова, і я мама чудового хлопчика, Дениса Постольського.
Я досі добре пам'ятаю той день — 3 Вересень 2006 день, коли я вперше взяла на руки свого сина. Дениска — довгоочікувана та дуже очікувана дитина в нашій родині. Словами неможливо описати емоції, які відчуваєш, коли чуєш перший плач сина, коли вперше притискаєш його до грудей...
Дениска виріс здоровою та активною дитиною. Час пролетів непомітно — перші кроки, перші віршики, дитячий садок, перший дзвінок...
Зараз Дениску 14 років. Він виріс милим, життєрадісним хлопчиком, добре вчився в школі, мав власні мрії та плани на майбутнє. Він любить спорт, оскільки мріє стати поліцейським, коли виросте, а це вимагає сили та мужності.
Ніщо не віщувало біди, доки одного разу Денис не прокинувся з набряком обличчя та шиї. Ми пішли до лікаря, який призначив ліки від алергії. Набряк спав, але виявилося, що найгірше ще попереду...
Хлопчик помітно схуд, зблід і втратив апетит, тому ми знову звернулися до лікаря. Рентген грудної клітки показав, що з невідомих причин у його легенях накопичилося близько трьох літрів рідини. Понад два місяці вони не могли діагностувати стан нашого сина. Мабуть, вони провели неправильні аналізи та обстеження, оскільки спочатку нас госпіталізували до Одеської обласної дитячої лікарні, до туберкульозного диспансеру, де він лікувався від туберкульозу понад місяць.
Лікування було неефективним, рідина продовжувала накопичуватися в легенях, а у мого сина почалися часті напади астми через збільшений шийний лімфатичний вузол, який згодом видалили. Після операції нас направили до відділення дитячої гематології. Після того, як Денису взяли аналізи крові та м’яких тканин, його госпіталізували на подальше обстеження, і невдовзі мені поставили жахливий діагноз: ГОСТРИЙ ЛІМФОБЛАСТНИЙ ЛЕЙКЕМІЯ.
Я слухала лікаря крізь сльози, ледве розуміючи суть. Кілька разів питала, чи є інші методи підтвердження діагнозу. Але гематолог не вагався, що зробило все ще страшнішим.
Я дивилася на свого сплячого сина і дивувалася, як моя активна та позитивна дитина могла так серйозно захворіти?! У нас було стільки планів попереду, — ціле життя! Мені було важко взяти себе в руки, бо сльози не допоможуть горю.
Денис зараз проходить хіміотерапію, і попереду ще. Лікування впливає на його здоров'я. — У нього постійний біль у животі, важко вставати з лікарняного ліжка, набряки на руках і ногах. Результати аналізів поки що не обнадійливі. Лікуючий лікар каже, що йому може знадобитися трансплантація кісткового мозку.
Лікування дуже дороге. Ми намагалися зібрати на нього гроші самостійно. Друзі та родина допомагали, чим могли. Мені довелося залишити роботу, бо мій син потребує цілодобового спостереження та догляду.
Ми просимо всіх небайдужих людей допомогти нам зібрати необхідні кошти на лікування. Ми щиро сподіваємося і віримо, що переможемо в цій боротьбі з цією хворобою.
"Нехай наші діти будуть здорові." — Це не просто бажання, це зовсім не дрібниця. Зрештою, коли у дитини діагностують рак, нічого не має значення, окрім боротьби за її одужання.
З повагою, Наталія.
Щоб дізнатися, як допомогти, дивіться тут.
