«Наш Мишенька народився 23 липня 2014 року. Після п'яти довгих років спроб завагітніти нам нарешті Бог послав дитину. Нашому щастю не було меж. Нарешті й у нас буде маленький малюк! Особливо радів тато — народиться СИН! Вся вагітність протікала добре і 23 липня 2014 року народився здоровенький і міцний хлопчик! Ми не могли натішитися цією променистою дитиною з «чарівними вічками». Перший зубик, перший прикорм, перші слова, перші кроки… у нас все було з захопленням. Мишенька ріс здоровою дитиною, за своє життя практично не хворів, тому ми не знали що таке лікарня та лікарі. Коли до нам постукала хвороба — все перекинулося з ніг на голову. Ми довго не могли прийти в себе та не могли повірити, що у нашого Михайла така страшна хвороба, про якою ми впізнали практично випадково.
24 травня 2016 року ми вранці прокинулися і я як завжди беру дитину на руки та йду на кухню готувати сніданок. Саджу його в дитячий стільчик, а він випадає з нього, не тримається, втрачає рівновагу. Я чоловікові говорю — поїхали в лікарню, у Михайло щось з шиєю, мабуть, залежав. Приїхали до лікарню, звернулися до нервопатологу, він подивився і каже — по моєї частини — все добре, зайдіть до гематологу, тому що у його на ніжках були невеликі синці (ми на їх особливо не звертали увагу — думали як маленька дитина, то там йде — вдариться, то туди піде — спіткнеться… а це, як пізніше з'ясувалося, були перші дзвіночки). Прийшли до гематологу — вона подивилася на синячки, помацала печінку і селезінку та каже — збільшено. Надіслала здати загальний аналіз крові. Аналіз показав — лейкоцити 295, за норми 4−9. Діагноз-лейкоз. Ці слова вбили мене на місці. Лікар заспокоювала — не переживайте — це лікується. Мишу відразу відправили з мною в відділення гематології. Підключили на цілодобові крапельниці — у дитини був сильний шок — він не розумів, що з ним відбувається, рвався постійно до дверям та хотів піти…
Взяли аналізи — точний діагноз: гострий лімфобластний лейкоз, пре-В, інфантний тип. Почалося лікування. Перший курс хіміотерапії, крапельниці, уколи, таблетки — просто неймовірна кількість. І на 33 день лікування — ще одна новина — імуноцитологічне дослідження кісткового мозку виявило популяцію лейкемічних бластів, що становить 0,03% нуклейованих клітин, а це означає, що Мишко потрапляє в групу високого ризику та піде по високодозної терапії, а потім потрібна буде трансплантація кісткового мозку. Від цього можна зійти з розуму… А найгірше, що такі операції в Україні не робляться і треба буде їхати за кордон та найдешевший варіант на сьогодні — це Туреччина та вартість близько 135 000 доларів. Таких грошей у нас немає, і де взяти — розуму не додаю. на держава також особливої надії немає. Тому просимо всіх небайдужих до чужому горю людей, допоможіть, будь ласка, врятувати нашого маленького та єдиної дитини!
Зараз ми знаходимося по адресою: Одеса, вул. Ак. Воробйова, 3, Дитяча обласна клінічна лікарня, відділення гематології".
