2 вересень 2010 нашому молодшому синові Івану (нар. – 1 листопад 2006 ) поставили діагноз гострий лімфобластний лейкоз, FAB-варіант L1, поширений-ALL. Шок, біль, відчай...
Ванечка лікувався в Миколаївській обласній дитячій лікарні. 10 місяці госпіталізації, десятки курсів хіміотерапії, анестезія, проколи, опромінення голови та 1,5 роки прийому таблеток хіміотерапії. Ваня мужньо переніс усі методи лікування. Результати були обнадійливими. Ми сподівалися, що вже подолали цю страшну хворобу. Ваня пішов у дитячий садок, потім до школи, зайнявся вільною боротьбою.
Але 25 лютий 2015 Ванечку госпіталізували до реанімації, половина тіла була паралізована. Дитина не реагувала на оточуючих, 3 була у важкому стані кілька днів. Діагноз звучав як смертний вирок: комбінований (кістковий мозок + ЦНС) рецидив гострого лімфобластного лейкозу, поширений ВПЛ тип, нейролейкемія.
І знову земля вислизнула з-під ніг. Стільки питань без відповідей... У мого сина було до 20 епілептичних нападів на день. Лікарям вдалося зупинити ці напади завдяки лікам, які Ваня досі приймає. Він пройшов важке лікування — шість протирецидивних блокад, після яких була необхідна трансплантація кісткового мозку. Такі операції в Україні не проводяться, тому в липні 2015 ми з Ванею полетіли до клініки ''Bambino Gesu'' (Рим, Італія) для рятівної трансплантації кісткового мозку. Через позитивний результат МРД, Ваня також пройшов 2 імунотерапію та 14 у листопаді 2015 трансплантацію стовбурових клітин від свого батька.
Все пройшло добре, і через шість місяців ми повернулися до України. Ми жили нормальним життям. Ваня пішов до школи і почав займатися ментальною арифметикою та кікбоксингом. Вся родина поїхала на море, на риболовлю. Ваня двічі приїжджав на святкування переможців в Одесі на запрошення благодійного фонду "Бджілка". Хвороба запам'яталася як щось жахливе і безповоротно минуле...
Майже через чотири роки після трансплантації, 17 вересень 2019 Ваня захворів під час тренування. Обстеження дало шокуючі результати — другий комбінований (ВМ+ЦНС) рецидив лейкемії... Словами неможливо описати наш стан, тим більше стан Івана... Адже він уже підліток і сприймає все інакше, ніж у дитинстві... Але ми зібрали всі свої сили, віру, надію та любов і прийняли виклик долі.
У Миколаєві лікарі не мали точного плану лікування Вані, оскільки досвіду терапії у разі рецидиву після пересадки кісткового мозку в них немає. Тому ми, завдяки добрим людям, 25 вересня вилетіли до клініки ''Бамбіно Джезу'' (Рим, Італія). Тут Іван проходить імунотерапію. Результати хороші, але попереду ще важке і тривале лікування. Клініка виставила рахунок на 40000 євро, які необхідно сплатити для подальшого лікування. У нашої родини таких грошей немає. У нас є ще 16-річний син, який цього року закінчує 11-й клас. Раніше працював сам тато, наразі він перебуває з нами в Римі і працювати не може. Сподіваємося на допомогу небайдужих людей, яких, ми віримо, дуже багато!
З вдячністю та надією, родина Красножон.
Щоб дізнатися, як допомогти, дивіться тут.
