До нашого величезного жалю сьогодні виявили на сторінці мами Влада «Сьогодні в 3:19 Влад пішов». Дякую всім хто допомагав Владу!

"Великоднього ранку першого травня 2016 року я прокинувся від тягнучого болю в нозі... Раніше нічого не віщувало біди. Останні три роки я вчився і багато працював. Було почуття, що я повинен все встигнути в життя: здобути освіту, мати гідну роботу та щасливі сім'ї. А тому будь-яке нездужання завжди списував на все, що завгодно: на відсутність повноцінного сну, ослаблений імунітет... Тільки б воно не займало мої думки та не збивало мене з шляхи до тому, про чим я так мрію.

Декілька днів нога хворіла, але не сильно — так, що я навіть звикся з цим болем. Єдине, що починало хвилювати — це невелика шишка, яка з'явилася в паховому лімфовузлі. Тоді вона росла ще повільно, і рідні припустили, що це запалений лімфовузол чи жировик. Справа мені здавалася не терміновим, так і біль затих. Однак я таки прийняв рішення: як отримаю зарплату — піду в лікарню та обстежуюсь. Але до зарплати не встиг. 13 червня я прокинувся в жаху: моя нога за одну ніч набрякла і перетворилася на гігантську. Я не відчував пальці ніг. А та шишечка, яка раніше здавалася запаленим лімфовузлом, перетворилася на велику тверду гулю. Мені терміново потрібен був лікар...

Хірург оглянув мою ногу та направив мене до судинного хірурга, підозрюючи тромбоз. Судинний хірург у насамперед направив мене на Дуплексне обстеження, попросту кажучи, УЗД. Воно показало: вени не ахті (через постійне перебування на ногах), але це не було причиною набрякання ноги. А ось у лівому паховому вузлі знайшли незрозумілу речовину. на Наступного дня зробив комп'ютерну томографію, яка підтвердила, що це не звичайний запалений лімфовузол, а кущ лімфовузлів. А в рекомендаціях написали: "Відвідати онколога та гематолога «.

Вже на наступного ранку я був у порогу Одеського онкодиспансеру. Хірург-онколог витягнув рідину з запаленої шишки, та до обіду я отримав вердикт: скупчення бластоїдних клітин у некрозні тканини. РАК... Ті почуття, які відвідують людину в момент, коли йому оголошують такий вердикт, дуже важко передати словами.

Розпач та надія, велика надія на те, що це помилковий діагноз... наступного дня операбельним шляхом у мене взяли пункцію з пухлини та відправили на аналіз. Імуногістохімія мала визначити вид і стадію. І потім — 14 днів очікування результату... Лікарі попередили, що у У будь-якому аналізі завжди є невелика ймовірність помилки.

«30% людей вмирає не від самого раку, а від невірно певного виду раку, і, природно, неправильно проведеної хіміотерапії в його лікуванні, тому обов'язково обстежтеся ще десь», — сказав лікар.

Благо моя мама живе вже кілька років у Санкт-Петербурзі. У перебіг 14 днів очікування результату імуногістохімії з Києва ми вирішили обстежитись ще там. Десятки пройдених лікарів у Пітері підтвердили діагноз, який за два тижні я отримав і з Києва: лімфома Беркітта — тяжка злоякісна освіта. РАК.

на момент отримання діагнозу у мене вже не залишалося сил на страх. Пухлина росла на 100% щодня. на нозі лопалася шкіра, рани хворіли. Не допомагали вже ніякі знеболювальні. Я був налаштований боротися! Боротися за життя!

Сьогодні я пройшов уже одну хіміотерапію. І ми отримали перші добрі результати. Попереду ще довгий шлях. Але я готовий його пройти терпляче і зі всією відповідальністю... Дуже хочу жити".

Способи надання допомоги дивіться тут.